Позначка: іменник

Афроамериканець — представник етнічної меншини в США, що походить від африканців, насильно перевезених до Північної Америки в колоніальний період та в часи работоргівлі.

Афроамериканець — уродженець або громадянин США африканського походження, що належить до афроамериканської спільноти та її культурно-історичної традиції.

Афросидерит — власна назва рідкісного мінералу, фосфату заліза та магнію з групи віваніту, хімічна формула (Fe2+,Mg)3(PO4)2·8H2O. Назва походить від грецьких слів, що вказують на його поширення в Африці та хімічну спорідненість із сидеритом.

1. Представник одного з основних давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та південну частину материкової Греції в епоху античності, зокрема відомі своєю участю у Троянській війні.

2. Мешканець або уродженець історичної області Ахая на півночі Пелопоннесу.

3. У широкому значенні — давній грек, особливо періоду героїчного епосу (часто вживається у множині “ахейці”).

1. Вроджена відсутність однієї або обох губ, рідкісна аномалія розвитку, що належить до групи порушень формування обличчя.

1. Вроджена аномалія розвитку, що характеризується повною відсутністю однієї або обох кистей рук.

2. У психіатрії — рідкісний симптом порушення схеми тіла (частіше при істерії), коли людина відчуває відсутність руки або руки, хоча фізично вони присутні.

Ахейрокінез — у християнській іконографії та літургіці: спосіб благословення, при якому священнослужитель здійснює жест рукою (найчастіше двоперстне або іменословне складвання), не торкаючись при цьому особи чи предмета, що благословляється; благословення на відстані.

Ахейрокінез — у мистецтвознавстві: зображення фігури (переважно Христа або Богородиці) з характерним жестовий благословення або молитви, де рука піднята та зігнута в особливому положенні, що має символічне значення.

Ахелой — у давньогрецькій міфології: бог однойменної річки в Акарнанії, найстарший з трьох тисяч синів Океану і Тетії, який уособлював річкову течію; часто зображався у вигляді бика з людським обличчям або як чоловік з бичачою головою.

Ахелой — власна назва річки в західній Греції (сучасна назва — Аспропотамос), яка в давнину вважалася найбільшою річкою Греції та мала сакральне значення.

1. У давньогрецькій міфології — дочка Ахілла, одного з головних героїв Іліади, та цариви амазонок Пентесілеї.

2. У переносному значенні — жінка або дівчина надзвичайної сили, мужності або майстерності в певній справі (за аналогією з її батьком, прославленим воїном).

1. (грецька міфологія) Герой Троянської війни, син морської богині Фетіди та царя Пелея, відомий своєю хоробрістю та єдиною вразливою п’ятою, яку йому вдарили стрілою під час облоги Трої.

2. (переносне значення) Уразливе місце, слабкий бік людини, ідеї, організації тощо.

3. (анатомія, розм.) Скорочена назва ахіллового сухожилля — найтовщого та найміцнішого сухожилля в людському тілі, що з’єднує литкові м’язи з п’ятковою кісткою.

1. (грецька міфологія) Міфічні племена, що мешкали на північному узбережжі Чорного моря (у Скіфії), яким, за переказами, був відомий секрет лікування уразливої п’яти (ахіллового сухожилля) їхнього покровителя — героя Ахілла.

2. (переносне, книжне, рідко) Уразливе місце, слабка сторона когось або чогось; ахіллесова п’ята.