Значення
-
Особа, яка займається фізичною працею на виробництві, у промисловості, будівництві, сільському господарстві тощо, наймаючи свою працю за заробітну плату.
-
Той, хто працює у певній галузі, виконує певну роботу (часто у складних словосполученнях, що уточнюють спеціалізацію, напр.: робітник заводу, робітник друкарні, сільськогосподарський робітник).
-
(у широкому значенні) Працівник, людина, що працює; той, хто виконує якусь роботу.
-
(переносно) Той, хто наполегливо та сумлінно працює для досягнення певної мети, ідейний послідовник чи активний учасник якоїсь справи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. робітник, р. робітника, д. робітникові, з. робітника, о. робітником, м. робітникові, к. робітнику