трудівник

1. Той, хто багато й наполегливо працює; працьовита, трудяща людина.

2. Заст. Учень, студент, який навчається за рахунок держави та зобов’язаний відпрацювати певний термін за отриману освіту.

3. Заст. Той, хто перебуває на трудовому вихованні у виправній колонії; в’язень, засуджений до виправних робіт.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |