Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка працює на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, виконуючи певні трудові обов’язки за трудовим договором (контрактом).
2. Той, хто працює, займається трудовою діяльністю; робітник.
3. (перен.) Активний учасник, діяч у якій-небудь галузі суспільного життя (науки, культури тощо).
Приклад 1:
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Важливе значення мають цілеспрямованість і правильна послідовність визначення завдань, для чого рекомендується встановити: – рівень кваліфікації працівника, чи достатній він; – чи зможе працівник виконувати дану роботу за нинішніх умов; – чи не знайдеться прийнятніший працівник для даної справи серед інших, із якими ви вели бесіди. У випадку, якщо під час бесіди з працівником з’ясувалася недостатня його кваліфікація, не витрачайте дарма часу.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Як свідчить практика, передконфліктна ситуація може виникнути у випадках, якщо працівник переконується, що через певні дії керівника створюється обстановка, у якій не можуть бути задоволені конкретні потреби і прагнення працівника. Частіше за все, міжособистісна конфліктна ситуація створюється за умов несумісності здатностей, мотивів і цілей діяльності окремих працівників.
— Котляревський Іван, “Енеїда”