гідно

Приклад 1:
Та знайшли ми натомість тільки давні, добре знайомі зарості бузку… Вмирала Лариса гідно й тихо, оточена людьми, які любили її і знали їй ціну. За поминальним столом я прочитала вголос дуже значущі й незамінні слова Жуковського, які завжди зринають в мені в подібних ситуаціях: О милых спутниках, которые наш свет Своим сопутствием для нас животворили, Не говори с тоской: «Их нет!», Но с благодарностию: «Были!»… 1988-го я вступила до Спілки письменників.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
В обох творах – спільний, дуже близький протограф, який, віро- гідно, містився у тій самій лаврській книгозбірні, а проте, вони написані різними людьми, і не в один час. Слід також відмітити, що цей сюжет був цікавий для печерських письменників ще й завдяки його ремінісценціям у Патерику: a 381 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
Володимир взяв у Херсонесі, і які, віро- гідно, дуже зацікавили незнайомих з такими речами киян, у Патерику Йосифа Тризни (і Тверському збірнику) наведена дещо ширше, ніж у літописах Іпатіївської групи, і вставлено деяку інформацію про автора якогось із протографів тексту: “Вѕя1 же володи1меръ четhре кони2 мэдяны, и3же тогда стояли за с™ою бц7ею в киевэ, нынэ же того2 и3 тaмо kкоже рэк0хъ нэтcь t мн0гихъ плэнeніи тата>скихъ. про тэ же кони2 мн0ѕи миэша, kко мраморани сyще, kкоже рэхъ мaлымъ вhше n корсyнэ, kко нэсть є3го2, но ї n и3ны< n rуки< градэхъ n мн0ѕэхъ тоgда бhсть пи1сано. --- Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки"