прирученість

1. Властивість за значенням прикметника “приручений“; стан тварини, яка звикла до людини, втратила дикість і не боїться її.

2. Переносно: стан покірності, звикання до підпорядкування або обмежень; пристосованість до умов, що позбавляють свободи.