прикметник

[prɪkmɛtnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Частина мови, що означає ознаку предмета (якість, властивість, належність тощо) і відповідає на питання який? чий? котрий? (наприклад: добрий, дерев’яний, батьків, другий).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прикметник, р. прикметника, д. прикметникові, з. прикметник, о. прикметником, м. прикметникові, к. прикметнику

Більше записів