Значення
-
Одноголосний спів без супроводу, характерний для давньогрецької музики, середньовічного григоріанського хоралу та народної пісенної традиції.
-
Стиль вокальної музики, заснований на одноголоссі, де мелодія виконується солістом або хором в унісон без гармонійного супроводу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монодія, р. монодії, д. монодії, з. монодію, о. монодією, м. монодії, к. монодіє