Значення
-
Послідовність музичних звуків, організованих у часі за висотою, тривалістю та силою, що утворює осмислене ціле та є основою музичної думки.
-
Гармонійне поєднання звуків у мовленні, що створює певну інтонаційну виразність; співзвуччя.
-
Переносно: внутрішня гармонія, стрійність, що викликає естетичне задоволення (наприклад, мелодія душі, мелодія пори року).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мелодія, р. мелодії, д. мелодії, з. мелодію, о. мелодією, м. мелодії, к. мелодіє
Походження слова (Етимологія)
Слово «мелодія» походить із середньолатинської мови, де melodia означало «спів, пісня». Латинське слово, своєю чергою, походить від грецького melōidía, що складається з двох частин: mélos — «пісня, наспів» та ōidḗ — «спів». Таким чином, мелодія — це буквально «спів пісні» або «наспів». В українській мові це слово з’явилося через посередництво інших європейських мов, зокрема польської та німецької.