1. Мелодія, мотив, який наспівується; спів.
2. Характерна манера співу, інтонаційний лад, властивий певній народній пісні, музичному творові або виконавцеві.
наспів
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони вже сходили і зійшли б кров’ю, якби не наспів з гусарами Януш. Душ зо двісті козаків не нападали, але й не відступали,— оточивши церкву, повернувшись спинами до неї, вони відбивалися шаблями і келепами.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |