1. (про людину) Довго, не кваплячись, міркувати, обмірковувати щось, заглиблюватись у роздуми; роздумувати.
2. (перен., про думки, спогади тощо) Виникати та розвиватися в свідомості, послідовно розгортатися; плисти, блукати.
Словник Української Мови
1. (про людину) Довго, не кваплячись, міркувати, обмірковувати щось, заглиблюватись у роздуми; роздумувати.
2. (перен., про думки, спогади тощо) Виникати та розвиватися в свідомості, послідовно розгортатися; плисти, блукати.
Робити щось загальновідомим, доступним для широкого загалу, публікувати, оголошувати.
Офіційно проголошувати, оголошувати щось (закон, указ тощо) для загального відома та виконання.
1. Ставати загальновідомим, доступним для широкого загалу; публікуватися, оголошуватися, розголошуватися (про інформацію, документи, відомості тощо).
2. Бути виставленим на загальний огляд; демонструватися публічно (про твори мистецтва, експонати, матеріали).
1. Процес мисленнєвої діяльності, спрямований на аналіз, зіставлення фактів, пошук причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків; обмірковування, міркування.
2. Результат такого процесу; висновок, думка, ідея, що виникла внаслідок обдумування.
3. (заст.) Розрахунок, обчислення, визначення розміру, кількості чогось.
1. (істор.) Спеціальний загін, створений царем Іваном IV Грозним у Московській державі (1565–1572 рр.) для боротьби з боярською опозицією та здійснення політики терору; особиста гвардія царя, що мала окремі землі (опричнину) та адміністрацію.
2. (перен., книжн.) Жорстокі каральні загони, озброєні формування, що діють терором і насильством на службі деспотичної влади.
Обдумати, обміркувати щось, зважити всі обставини, довести до певних висновків.
Розкласти, розподілити щось за певними мірками, ознаками або критеріями.
1. (історичний термін) Назва прибічників царя Івана IV Грозного, які становили його особисту охорону та виконували функції політичного терору в період опричнини (1565–1572 рр.) у Московській державі.
2. (переносне значення) Людина, яка сліпо та жорстоко виконує волю керівника, влади, здійснюючи насильство та беззаконня; жорстокий прибічник, каратель.
1. Рівномірно розподілити якусь м’яку, в’язку або рідку субстанцію по поверхні, зазвичай рухом з натиском, внаслідок чого вона стає тонким прошарком.
2. Перен. зневажл. Зробити щось неякісно, неохайно, без чітких контурів або форм; спотворити, зіпсувати.
3. Розг. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.
4. Розг., перен. Повністю розгромити, здолати (противника у грі, суперника у змаганні).
1. (Про людину) Схильний до оприску, до різких, несподіваних дій або вчинків; гарячий, запальний, нестриманий.
2. (Про характер, поведінку) Який виявляється різкими, імпульсивними спалахами; вибуховий, непостійний.
1. Втратити чіткість контурів, поширитися, розплистися (про зображення, пляму тощо).
2. Перен. втратити виразність, стати невиразним, розмитим (про думки, почуття, враження).
3. Розг. розтектися, розлягтися по поверхні від натиску або удару (про щось м’яке, рідке).
4. Розг., неодобр. стати повільним, млявим, апатичним; розніжитися.