1. Відсутність господарства або недбале, нераціональне ведення господарства; безгосподарство.

2. Відсутність господаря, власника; стан, коли щось залишено без нагляду, опіки або не має конкретного розпорядника.

3. Перен. Недбале, безвідповідальне ставлення до чого-небудь; марнотратство, розтрата.

1. Людина, яка не вміє або не хоче господарювати, вести господарство; недбалий, марнотратний господар.

2. Той, хто не має власного господарства або постійного місця проживання; бездомна, безпритульна людина.

1. (у літературі) Міфічна країна, ідилічний край безвійськового життя, мирного прагнення до знань і мистецтв, який описується у романі-казці “Тигролови” Івана Багряного.

2. (переносно) Утопічне місце або стан абсолютного миру, спокою, гармонії, позбавлені суспільних конфліктів, боротьби та насильства.

1. Повна відсутність будь-яких звуків, гомону, галасу; глибока, абсолютна тиша.

2. (переносно) Стан спокою, затишшя, відсутності збурень, тривог або активної діяльності.

1. Відсутність керівництва, лідера або організаційного центру; стан, коли організація, колектив, рух тощо позбавлені чіткого керівника або керівного органу.

2. У біології (зоології) — стан, коли тварина (наприклад, комаха) втрачає голову, але деякий час зберігає життєві функції та здатність до руху.

1. Відсутність голосу, нездатність говорити через захворювання або іншу причину; втрата голосу.

2. Переносно: відсутність громадської думки, свободи слова, висловлювань; загальне мовчання, спричинене страхом або пригніченням.

3. У лінгвістиці: стан, коли звук (голосний або сонорний) втрачає свою дзвінкість, стає глухим; оглушення.

1. Відсутність голови (у людини, тварини або міфологічної істоти); стан без голови.

2. Переносно: крайня нерозумність, безглуздість, повна відсутність здорового глузду в міркуваннях або вчинках; безрозсудство.

3. Переносно: стан розгубленості, безпорадності, відсутності організації або чіткого керівництва, що призводить до безладу (наприклад, у колективі, установі).

Безголов’ячко — власна назва, літературний персонаж, маленька казкова істота без голови, що згадується в українській народній казці «Безголов’ячко та Чортеня»; узагальнена назва подібних фантастичних персонажів у фольклорі.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Застаріле та розмовне позначення безглуздої, нерозважливої людини; той, хто поводиться нерозумно, безтямно.

3. Переносно: стан розгубленості, безпорадності, безладдя, коли відсутня чітка організація або керівництво.

1. Властивість за значенням прикметника “безголковий”; відсутність розуму, глупуватість, нерозумність.

2. Необачний, безглуздий вчинок, дурниця.