берг-колегія — центральна державна установа в Російській імперії, заснована 1719 року Петром I для керівництва гірничою промисловістю та заводами; пізніше перетворена на Гірський департамент.

1. Велика колода дерева, цілісний стовбур дерева, очищений від сучків і часто обтесаний, що використовується як будівельний матеріал або для інших господарських потреб.

2. (переносне значення) Про людину, яка відрізняється великою фізичною силою, але часто також неповороткістю, незграбністю або обмеженістю розуму.

3. (історичне) У давнину — одиниця оподаткування на Русі, що відповідала певній кількості господарств або землі.

1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Бучанському районі Київської області.

2. (заст.) Місцевість, де зосереджено велику кількість берв (колод, цілих стовбурів дерева, заготовлених для будівництва).

Бербівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Бережанської міської громади Тернопільського району Тернопільської області.

Бербівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Заліщицької міської громади Чортківського району Тернопільської області.

Бербівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Козівської селищної громади Тернопільського району Тернопільської області.

Бербівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Бербівка — власна назва села в Україні, зокрема колишнього села (знятого з обліку) на території Івано-Франківської області.

Бербівка — народна назва рослини з родини айстрових (Asteraceae), більш відомої як деревій звичайний (Achillea millefolium) або деревій (Achillea).

Бербоут-чартер — вид договору морського (річкового) чартеру, за яким судновласник зобов’язується передати судно фрахтувальникові на певний строк без екіпажу, а фрахтувальник — сплатити за це установлену плату (фрахт) та самостійно експлуатувати судно, несучи всі витрати та ризики.

Бербоут-чартер — саме судно, передане в оренду (найм) на таких умовах.

1. Бербоут — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

2. Бербоут — власна назва річки в Україні, правої притоки річки Здвиж, що протікає територією Київської області.

Берборит — власна назва мінералу, гідроксид-фосфат кальцію та магнію (CaMgPO₄OH), що належить до групи апатиту; рідкісний мінерал, знайдений у родовищах фосфоритів.

1. Представник народу берберів — корінного населення Північної Африки, що розмовляє мовами берберської групи та має давню самобутню культуру.

2. Заст. (перев. у множині) У давніх греків та римлян — узагальнена назва чужинців, варварів, особливо тих, що мешкали на північ від Єгипту в Північній Африці.

1. Берберт — власна назва, що може стосуватися прізвища або топоніма (наприклад, назви населеного пункту), але не є широковживаною в українській мові та не має закріпленого лексикографічного визначення в загальновживаних словниках.

2. У спеціалізованому контексті (наприклад, історичному чи літературному) може вживатися як власна назва персонажа чи місцевості, значення якої визначається конкретним джерелом.

1. Представниця берберських народів — автохтонного населення Північної Африки, що розмовляє мовами берберської групи.

2. Заст. Тонка вовняна тканина, що використовувалася для пошиття верхнього одягу; одяг із такої тканини.