1. Приємність, мелодійність звучання мови, музики, співу тощо; гармонійність звуків.

2. Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), що полягає в приємності та гармонійності їхнього звучання для слуху; евфонія.

1. Дія за значенням дієслова «благодіяти»; надання добра, допомоги, вияв доброти, милосердя щодо когось; добродійність.

2. (у релігійному контексті) Божественне втручання, дарування благ, чудо як прояв милості Божої.

3. (застаріле) Доброчинний вчинок, добродійництво; також саме добро, благо, отримане внаслідок такої дії.

1. Добровільна безоплатна діяльність, спрямована на надання матеріальної, фінансової, соціальної або іншої допомоги особам або організаціям, які цього потребують, а також підтримку суспільно корисних проектів.

2. Система або сукупність організованих дій, закладів, фондів, спрямованих на філантропічну діяльність.

3. (Переносне значення) Готовність до співчуття, милосердя, безкорислива доброта як риса характеру.

1. Жінка, яка займається благодійністю, добровільно надає матеріальну або фінансову допомогу нужденним, опікується незаможними, підтримує громадські чи соціальні ініціативи.

2. (заст.) Жінка, яка виявляє доброту, милосердя, робить добрі справи, дарує блага.

1. Систематична діяльність, спрямована на надання безоплатної матеріальної, фінансової або іншої допомоги нужденним, соціально незахищеним верствам населення, а також на підтримку громадсько корисних проектів у сферах охорони здоров’я, освіти, культури тощо; філантропія.

2. Конкретна благодійна акція, пожертва або дія, що має на меті чинити добро та приносити суспільну користь.

1. Людина, яка добровільно надає матеріальну або іншу безкоризну допомогу нужденним, потребуючим або суспільству загалом; філантроп.

2. Той, хто здійснює благодійність, жертвує кошти на громадські чи соціальні потреби.

1. (у християнській традиції) добрий дух, ангел-охоронець, який, за віруваннями, супроводжує людину протягом життя, оберігає її та сприяє добрим справам.

2. (переносно, застаріле або поетичне) добродій, благодійник, людина, яка чинить добро, опікується кимось або щедро допомагає.

1. Властивість за значенням прикметника “благодушний”; стан душевного спокою, доброзичливості та задоволення, часто без особливих причин.

2. Позитивне, спокійне та доброзичливе ставлення до оточуючих, до життя; незлобивість.

1. Стан щасливого, безтурботного життя, сповненого добробуту та матеріального достатку; процвітання.

2. (заст.) Дія за значенням дієслова “благоденствувати”; проживання в добробуті та щасті.

1. Стан повного щастя, добробуту та процвітання; життя в достатку, мирі та злагоді.

2. (заст.) Щаслива, спокійна і забезпечена доля; благополуччя.