благодій

1. (у християнській традиції) добрий дух, ангел-охоронець, який, за віруваннями, супроводжує людину протягом життя, оберігає її та сприяє добрим справам.

2. (переносно, застаріле або поетичне) добродій, благодійник, людина, яка чинить добро, опікується кимось або щедро допомагає.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |