Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Застаріле та розмовне позначення безглуздої, нерозважливої людини; той, хто поводиться нерозумно, безтямно.
3. Переносно: стан розгубленості, безпорадності, безладдя, коли відсутня чітка організація або керівництво.
Приклад 1:
Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе, Так, як велике безголов’я Тому, хто грішну жизнь веде; Хто мав к чому яку охоту, Тут утішався тим до поту; Тут чистий був розгардіяш: Лежи, спи, їж, пий, веселися, Кричи, мовчи, співай, крутися, Рубайсь-так і дадуть палаш. Ні чванились, ні величались, Ніхто не знав тут мудровать, Крий боже, щоб не догадались Брат з брата в чім покепковать; Ні сердилися, ні гнівились, Ні лаялися і не бились, А всі жили тут люб’язно; Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся, Було вобще все заодно.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Тепер тiшся на старiсть, щоб йому дихати не дало, щоб його понесло поверх дерева, на безголов’я! Щоб вiн головою наложив, нужда б тя побила!..
— Самчук Улас, “Марія”