Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність голосу, нездатність говорити через захворювання або іншу причину; втрата голосу.
2. Переносно: відсутність громадської думки, свободи слова, висловлювань; загальне мовчання, спричинене страхом або пригніченням.
3. У лінгвістиці: стан, коли звук (голосний або сонорний) втрачає свою дзвінкість, стає глухим; оглушення.
Приклад 1:
28.07.1934 Lucroza Hoi Triakonta О. Ф. Бургардтові А кругом пустка, як гудина, як гич… Ви пам’ятаєте: в дні тридцяти тиранів Була та сама навісна пора: Безмовний Пнікс, безлюдна Агорá І безголосся суду і пританів. І тільки часом, мов якась мара Ще озивався сміх Арістофанів, Сократ, як перше, виявляв профанів, І весело роїлась дітвора.
— Зеров Микола, “Камена”