1. Втрата честі, ганьба, сором; безчесний вчинок, що викликає загальне осуду.

2. Стан, коли людина позбавлена честі, поваги, доброго імені; безчесність.

3. (застаріле) Образлива, принизлива назва, лайливий вислів на адресу когось.

Відсутність чесності, моральних принципів; недоброчесність, нечесність.

Поведінка або вчинок, що суперечать поняттю честі, гідності; безчесний вчинок.

1. Підтип хордових тварин, що характеризуються відсутністю черепа та справжнього головного мозку, а також наявністю хорди протягом усього життя; представником є ланцетник (Acrania).

1. (заст.) Людина, яка не має чолу (верхньої частини голови), зі зруйнованим черепом; також — людина з потворною, некрасивою головою.

2. (перен., розм.) Нерозумна, безглузда, безголова людина; дурень, недоумкуватий.

1. Властивість за значенням прикметника “безчасний”; відсутність певного часу, невизначеність у часі, неможливість точної часової локалізації.

2. Застаріле, поетичне: передчасна смерть, загибель у молодому віці; трагічна втрата життя.

3. Переносне значення: стан невідповідності певній епосі, історичному моменту; застарілість, анахронізм.

1. Стан або якість чогось, що не має матеріальної вартості, ціни; безцінність, неоціненність (зазвичай у високому, переносному значенні).

2. Дуже низька ціна; стан, коли щось продається або купується за безцінь (за безцінок).

1. Рідкісна, унікальна річ, яка має особливу художню, історичну або матеріальну цінність і тому не може бути оцінена в грошах; безцінний скарб.

2. (переносно) Про людину, явище, якість тощо, що мають виняткову, неоціненну важливість.

1. Властивість того, що не має матеріальної ціни, грошового еквіваленту; надзвичайно висока духовна, моральна або емоційна цінність, яку неможливо оцінити грошима.

2. Стан або якість чогось, що є абсолютно необхідним, унікальним і незамінним, що становить найвищу цінність.

3. У філософському та етичному вжитку — категорія, що позначає найвищі, абсолютні цінності (наприклад, життя, любов, свобода), протиставлені утилітарній чи ринковій вартості.

Властивість або стан того, що не має певної мети, напряму, чітко поставленої цілі; беззмістовність, марність.

Відчуття або переживання внутрішньої порожнечі та втрати сенсу дій або існування; стан, коли людина не бачить мети в житті або конкретній діяльності.

Властивість або манера поведінки, що характеризується відсутністю церемоній, тактовності, ввічливості; настирливість, зухвалість, нетактовність у поводженні з кимось.