Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що не має певної мети, напряму, чітко поставленої цілі; беззмістовність, марність.
- (Психологія) –
Відчуття або переживання внутрішньої порожнечі та втрати сенсу дій або існування; стан, коли людина не бачить мети в житті або конкретній діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безцільність, р. безцільності, д. безцільності, з. безцільність, о. безцільністю, м. безцільності, к. безцільносте