Значення
- (Філософія) –
Властивість того, що не має матеріальної ціни, грошового еквіваленту; надзвичайно висока духовна, моральна або емоційна цінність, яку неможливо оцінити грошима.
- (Філософія) –
Стан або якість чогось, що є абсолютно необхідним, унікальним і незамінним, що становить найвищу цінність.
- (Філософія) –
У філософському та етичному вжитку — категорія, що позначає найвищі, абсолютні цінності (наприклад, життя, любов, свобода), протиставлені утилітарній чи ринковій вартості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безцінність, р. безцінності, д. безцінності, з. безцінність, о. безцінністю, м. безцінності, к. безцінносте