Значення
- (Медицина) –
(заст.) Людина, яка не має чолу (верхньої частини голови), зі зруйнованим черепом; також — людина з потворною, некрасивою головою.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Нерозумна, безглузда, безголова людина; дурень, недоумкуватий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безчельник, р. безчельника, д. безчельникові, з. безчельника, о. безчельником, м. безчельникові, к. безчельнику