1. (істор., військ.) Спеціально навчений солдат або офіцер, який у часи Першої світової війни займався метанням ручних гранат (бомб) у ворожі окопи або укріплення.

2. (перен., розм., заст.) Людина, яка схильна до різких, необдуманих вчинків або скандальних заяв, що можуть мати вибухові наслідки.

Бомбодіоптер — власна назва вигаданого літального апарата (вертольота) з анімаційного серіалу “Фіксики”, який здатний пересуватися повітрям та виконувати різноманітні завдання, часто пов’язані з доставкою або ремонтом.

Бомбовізир — прицільний пристрій для бомбометання, що встановлювався на літаках-бомбардувальниках у першій половині XX століття; за допомогою оптики та механічних обчислювальних елементів дозволяв визначити момент скидання бомб для ураження цілі.

Бомбовізир — посада (фах) члена екіпажу бомбардувальника, який відповідав за роботу з бомбовізиром, тобто за прицілювання та скидання бомбового вантажу.

1. Літак, спеціально призначений або переобладнаний для доставки та скидання авіаційних бомб.

2. Великий військовий літак (бомбардувальник), основними завданнями якого є ураження наземних або морських цілей бомбами.

3. У розмовній мові — транспортний засіб (вантажівка, фургон тощо), навантажений вибухівкою, який використовується для здійснення терористичного акту шляхом підриву.

1. Розмовне скорочення від “бомбосховище” — спеціально обладнане приміщення або споруда для захисту людей від наслідків бомбардувань, артилерійських обстрілів чи інших воєнних дій.

2. Власна назва (топонім) — село в Україні, у складі Вижницької міської громади Вижницького району Чернівецької області.

1. (літературознавство) Підвищено-патетичний, надмірно урочистий стиль мови, що характеризується нагромадженням високопарних слів, метафор та риторичних фігур для створення враження величі, часто сприймається як штучний і порожній.

2. (переносно) Порожня, пихата мова або поведінка, спрямована на створення враження значущості; марнославство, пиха.

1. Масове скидання авіаційних бомб, артилерійських снарядів або ракет на військові об’єкти, міста, укріплення тощо з метою їх руйнування та знищення.

2. Інтенсивний, потужний обстріл або удар по якій-небудь цілі з різних видів озброєння.

3. Переносно: наполегливе, нав’язливе впливання на когось (наприклад, закидання запитаннями, дорученнями, критикою).

1. Військовий літак, призначений для ураження наземних (надводних) цілей бомбами, ракетами або іншими засобами.

2. Спортсмен (у боксі, хокеї тощо), який веде агресивну, наступальну гру з безперервними атаками на суперника.

3. Заст. Той, хто здійснює бомбардування; артилерист.

1. Музичний інструмент, різновид сурми (старовинного духового інструмента) з низьким регістром, попередник сучасного басового кларнета або саксофона-баритона.

2. Мідний духовий музичний інструмент, різновид туби, що має особливо низьке, глибоке звучання; використовується переважно в духовому оркестрі.

3. У сучасній практиці — альтернативна назва для одного з видів басової туби або супутнього інструменту сімейства саксгорнів.

1. У військовій справі — солдат або офіцер артилерії, який обслуговує бомбарду (стародавню гармату для стрільби кам’яними або залізними ядрами), а також загальна назва артилериста в арміях деяких країн у XVII–XIX століттях.

2. У спорті (переважно футболі) — гравець, який забиває багато голів або має потужний удар; снайпер.

3. У зоології — поширена назва жука-бомбардира (рід Brachinus), який захищається, випускаючи з черевця гарячу їдку хімічну речовину.

4. Історично — низший артилерійський чин у російській армії (нижче каптенармуса) до 1917 року.