бомбокидальник

1. (істор., військ.) Спеціально навчений солдат або офіцер, який у часи Першої світової війни займався метанням ручних гранат (бомб) у ворожі окопи або укріплення.

2. (перен., розм., заст.) Людина, яка схильна до різких, необдуманих вчинків або скандальних заяв, що можуть мати вибухові наслідки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |