Значення
- (Історія) –
(істор., військ.) Спеціально навчений солдат або офіцер, який у часи Першої світової війни займався метанням ручних гранат (бомб) у ворожі окопи або укріплення.
- (Психологія) –
(перен., розм., заст.) Людина, яка схильна до різких, необдуманих вчинків або скандальних заяв, що можуть мати вибухові наслідки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бомбокидальник, р. бомбокидальника, д. бомбокидальникові, з. бомбокидальника, о. бомбокидальником, м. бомбокидальникові, к. бомбокидальнику