1. (історичне) Поховальний курган, могильний насип, який споруджували кочові народи (зокрема, половці) на території сучасної України.

2. (географічне) Назва окремих пагорбів, горбів або височин, що часто походять від стародавніх курганів; зустрічається у топоніміці, наприклад, у назвах урочищ.

3. (переносне, розмовне) Про людину грубої, масивної статури або незграбної поведінки.

1. Рід тропічних та субтропічних дерев’янистих ліан або чагарників родини ніктагінових, що походять з Південної Америки, відомі яскраво забарвленими приквітками, які часто помилково приймають за квіти.

2. Декоративна рослина з цього роду, що широко культивується в теплих регіонах світу, включаючи Україну (як оранжерейна або кімнатна рослина), через свої пишні та барвисті приквітки, які можуть бути фіолетовими, рожевими, помаранчевими, червоними або білими.

1. (від нім. Bugel — дужка) У техніці: металева дужка, скоба або хомут для кріплення деталей, з’єднання частин конструкції, підвішування чогось тощо.

2. У гірничій справі: напрямна скоба для рухомого підйомного каната в шахтному копрі.

3. У гірськолижному спорті: пристрій у вигляді жорсткої дужки з підвішеним до неї сидінням (тарелкою), що використовується для підйому лижників на схил.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

2. (рідко) Застаріла назва або жаргонне позначення представника кримськотатарського народу, що походить від назви однієї з його етнографічних груп — ногайців (подекуди вживалося в історичних текстах або просторечі).

1. Великий, сильний чоловік, часто високого зросту; могутня, кремезна людина.

2. (переносно) Про людину, яка відрізняється видатними здібностями, силою характеру в певній галузі діяльності (наприклад, “бугаєць духу”, “інтелектуальний бугаєць”).

3. (заст., регіон.) Великий, дорослий бугай (кастрований бик), вирощений на м’ясо; валух.

Бугаяка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Південного Бугу, що протікає територією Вінницької області.

1. Великий чапелеподібний птах родини чаплевих (Botaurus stellaris), що мешкає на болотах, має захисне буро-жовте забарвлення і видає характерний низький звук, схожий на ревіння.

2. Нерозкастраний самець (прохідник) великої рогатої худоби; бик.

3. Переносно: про високого на росту, міцної статури, грубого або незграбного чоловіка (зневажл.).

4. Дерев’яний пристрій у вигляді важкої колоди або довгого молота, що приводиться в рух водою або парою, для утрамбування ґрунту, подрібнення руди тощо; копер.

5. Назва деяких видів жуків родини пластинчастовусих, зокрема жука-оленя (рідше).

Бувардія — рід вічнозелених чагарників або напівчагарників родини Маренові, поширених у тропічних та субтропічних регіонах Америки, які культивуються як декоративні рослини через їхні яскраві квіткові суцвіття, часто трубчасті та запашні.

Бувардія — загальна назва рослин роду Bouvardia, особливо видів, популярних у квітникарстві та флористиці для створення букетів і композицій.

1. Уроженець або довгожитель села Бувальці (Бувальня) на Чернігівщині, що вперше згадується в історичних документах 1629 року.

2. Заст. Уроженець або мешканець села Бувань (Буване) на Київщині, відомого з XV століття.

3. Перен., розм. Досвідчена, бита життям людина; бувалий чоловік (застосовується переважно до чоловіків).

1. Розповідь про реальні події, випадок із життя, що дійсно трапився; переказ справжньої події, билина.

2. У фольклористиці: жанр усної народної прози, коротка розповідь, що подає випадок, подію, свідком або учасником якої був сам оповідач або його знайомі; розрізняють бувальщини-меморати (спогади) та бувальщини-фабуляти (вигадані сюжети, подані як реальні).