бугаєць

1. Великий, сильний чоловік, часто високого зросту; могутня, кремезна людина.

2. (переносно) Про людину, яка відрізняється видатними здібностями, силою характеру в певній галузі діяльності (наприклад, “бугаєць духу”, “інтелектуальний бугаєць”).

3. (заст., регіон.) Великий, дорослий бугай (кастрований бик), вирощений на м’ясо; валух.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |