бугель

1. (від нім. Bugel — дужка) У техніці: металева дужка, скоба або хомут для кріплення деталей, з’єднання частин конструкції, підвішування чогось тощо.

2. У гірничій справі: напрямна скоба для рухомого підйомного каната в шахтному копрі.

3. У гірськолижному спорті: пристрій у вигляді жорсткої дужки з підвішеним до неї сидінням (тарелкою), що використовується для підйому лижників на схил.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |