Значення
-
АЛАНТОЇН, -у, ч. Хімічна сполука, продукт окиснення сечової кислоти, що міститься в сечі ссавців (крім людини та людиноподібних мавп), а також у деяких рослинах (наприклад, в окопнику); використовується в косметології та медицині як засіб із протизапальною, ранозагоювальною та пом’якшувальною дією.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алантоїн, р. алантоїну, д. алантоїнові, з. алантоїн, о. алантоїном, м. алантоїні, к. алантоїне