Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “виделка” — невелика виделка, зазвичай призначена для дітей або для специфічних страв (наприклад, для десертів, фруктів).
2. Розмовна назва спеціалізованого інструменту або пристрою, що за формою або функцією нагадує маленьку виделку (наприклад, виделочка для волосся, виделочка для оливок).
3. У технічних та ремісничих контекстах — вид робочого інструменту з кількома зубцями для розділення, підтримки чи маніпулювання дрібними предметами.
1. (медицина, застаріле) Процес видихання повітря з легень; видих.
2. (переносне значення, рідко) Завершення, закінчення чогось, зокрема строку дії (наприклад, договору); витік, спливання.
Властивість або стан, що характеризується наявністю численних розгалужень, відгалужень; розгалуженість, гіллястість (зазвичай стосовно рослин, кореневих систем, річкових систем, транспортних мереж тощо).
1. Третя літера грецького алфавіту (Γ, γ), яка в українській мові використовується переважно як символ у наукових позначеннях (наприклад, гамма-випромінювання).
2. У музиці: послідовність музичних звуків у межах октави, розташованих у висхідному або низхідному порядку за певною системою (наприклад, діатонічна гамма, хроматична гамма); також технічна вправа для опанування такої послідовності.
3. У переносному значенні: повний набір, сукупність, спектр чого-небудь, що має певну послідовність або градацію (наприклад, гамма почуттів, гамма кольорів).
4. У фізиці: короткохвильове електромагнітне випромінювання, що виникає при ядерних перетвореннях або взаємодії елементарних частинок (гамма-промені).
1. Рідкісний варіант написання слова “виделка” (столовий прилад), що вживався в західних діалектах української мови та в старій писемній традиції.
2. Власна назва (топонім) — назва села в Україні (наприклад, село Виделко у Львівській області).
1. (мед.) Пов’язаний з експірацією (видихом), що стосується видиху; видиховий.
2. (фіз., техн.) Характеризує процес витікання, виходу газу або рідини з посудини через отвір.
1. Столовий прилад з руків’ям та декількома зубцями (зазвичай чотирма), призначений для наколювання їжі та її підтримання під час їди.
2. Розмовна назва пристрою, механізму або предмета, що за формою нагадує столову виделку (наприклад, виделка велосипеда, виделка канатної дороги).
3. У сільському господарстві — знаряддя для підкопування, піднімання та перекидання ґрунту, сіна, соломи, що має вигляд декількох металевих зубців, прикріплених до держака.
1. Стосовний до Гамлета, головного героя трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет», або до його образу, характерний для нього.
2. (Переносне значення) Пов’язаний з глибокими внутрішніми сумнівами, ваганнями, коливаннями перед ухваленням важливого рішення або вчинку; сумнівливий, нерішучий, рефлексивний.
1. (у медицині) Пов’язаний з видихом, що стосується видиху; видиховий.
2. (у лінгвістиці) Пов’язаний з видихом повітря під час мовлення; видиховий.
1. Історичний термін, що позначає процес виходу козаків та інших вільних людей з-під влади Речі Посполитої на незаселені землі Дикого Поля (Степу) у XVI–XVII століттях, де вони засновували свої поселення (слободи) та формували козацьку автономію.
2. Власна назва конкретної історичної події — масового переселення українських козаків та селян на територію Московської держави (у районі Слобожанщини) після повстання Богдана Хмельницького, особливо у 1660–1670-х роках, під проводом гетьмана Івана Брюховецького, Якима Сомка та інших.