1. Історичний термін, що позначає процес виходу козаків та інших вільних людей з-під влади Речі Посполитої на незаселені землі Дикого Поля (Степу) у XVI–XVII століттях, де вони засновували свої поселення (слободи) та формували козацьку автономію.
2. Власна назва конкретної історичної події — масового переселення українських козаків та селян на територію Московської держави (у районі Слобожанщини) після повстання Богдана Хмельницького, особливо у 1660–1670-х роках, під проводом гетьмана Івана Брюховецького, Якима Сомка та інших.