1. (розм.) Гучно, шумно розмовляти, сперечатися; галасувати, кричати.
2. (розм.) Бурхливо, з шумом виражати радість, веселоща; гамірно гуляти.
-
визига
1. (історичне) Позбавлений майна, безправний найманий робітник у феодальній Русі та Великому князівстві Литовському, який не мав власної оселі та господарства, наймитував у заможних селян або міщан.
2. (переносне, розмовне, застаріле) Бідолаха, нещасна, пригноблена людина; той, хто живе в злиднях і покірно виконує чужу волю.
-
екстраверт
екстраверт — людина, психічний склад якої характеризується зосередженістю на зовнішніх об’єктах, спрямованістю інтересу на оточуючих людей та події, схильністю до широких соціальних контактів, відкритістю та комунікабельністю.
екстраверт — тип особистості в психології, що протиставляється інтроверту; людина, чия енергія живить від спілкування з іншими та активності у зовнішньому світі.
-
визивність
Властивість власних назв, що полягає в їх здатності називати, ідентифікувати унікальний об’єкт (особу, місце, організацію тощо) без безпосереднього вказівання на його ознаки чи клас.
У мовознавстві — категорія іменника, що виражає його належність до власних назв (оніма) на відміну від назв загальних (апелятивів).
-
гаморити
1. (діал.) Гучно розмовляти, кричати, сперечатися; галасувати, шуміти.
2. (перен., діал.) Викликати сильний шум, гуркіт (про явища природи, наприклад, про грім, вітер тощо).
-
визивка
1. Власна назва українського видавництва, що спеціалізується на випуску художньої, дитячої, науково-популярної та довідкової літератури; засноване у 1990 році.
2. (рідко) Те саме, що візи́вка — невелика друкована картка з прізвищем, ім’ям, посадою та контактами власника, призначена для представлення при знайомстві або листуванні.
-
екстраверсія
1. (у психології) Комплекс особистісних якостей, що характеризується зосередженістю на зовнішньому світі, орієнтацією на спілкування та активну взаємодію з іншими людьми, відкритістю, схильністю до широких соціальних контактів.
2. (у типології К. Г. Юнга) Один із двох основних типів особистості, спрямований на об’єкти зовнішнього світу, що проявляється в соціальній активності та залежності від зовнішніх вражень (протилежне — інтроверсія).
-
визивання
1. Дія за значенням дієслова “визивати”; називання, клич, заклик.
2. (у спеціальному вживанні) Назва однієї з частин обряду весілля або похорону, де присутні голосно викликають (визивають) гостей, родичів або померлих предків.
-
гамор
1. У західноукраїнських говірках — великий бур’ян, кропива, хащі, нетрі.
2. У західноукраїнських говірках — гамір, галас, крик, шум.
-
визгін
Визгін — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, належить до Словечанської сільської територіальної громади.