Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість власних назв, що полягає в їх здатності називати, ідентифікувати унікальний об’єкт (особу, місце, організацію тощо) без безпосереднього вказівання на його ознаки чи клас.
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві — категорія іменника, що виражає його належність до власних назв (оніма) на відміну від назв загальних (апелятивів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. визивність, р. визивності, д. визивності, з. визивність, о. визивністю, м. визивності, к. визивносте