наскільки

Приклад 1:
Ми залюбки збиралися разом, самі визначали теми для обговорення (наскільки пам’ятаю, досить далекі від офіціозу). Організовували літературні вечори молодої поезії (якщо вдавалося обійти партійне керівництво — на рівні комсомольського, з легкої руки Наталки Чорної, ніяких перешкод не було).
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
Я відповідала на це, що Венецію змушені були заснувати втікачі, рятуючись на островах від гуннів та ланґобардів; що візантійські впливи з раннього середньовіччя дотепер тут відчутні; що все золото світу пливло сюди протягом століть; що Венеції боялися всі без винятку у Старому Світі включно з вікінґами та сельджуками; що тільки Наполеон зумів позба­ вити її дівоцтва; що ояснений палац позаду нас — то, власне, і є Ка’д’Оро, де у внутрішньому дворі, вимощеному цеглою, з рудими стінами, на тлі яких вимальовуються біло мармурові сходи, влітку 86-го року я бачила живого єдинорога, а був то єдиноріг тужноголосий, себто unicornis absurdus — майже ніде не згадуваний і не описуваний напівпримарний підвид, — і він торкнувся мого лона; що я тільки зараз помітила, наскільки в нього, Респондента, довгі красиві пальці.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Мене цікавить лише, наскільки в них великі foreskins. Щохвилини я можу прогнати, розрахувати, обміняти кожного з них.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 4:
Зверни увагу, як липне вона до його плеча, ця медуза… — Наскільки я розумію — кажу це для наших слухачів, — мова про координаторку семінару пані Аду Цитрину… — Так, про цю whore… Він постійно жвиндить про неї. Він думає тільки про неї.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 5:
ПЕРВЕРЗІЯ 128 Опинившись на подіюмі, Лайза Шейла рішуче оглянула авдиторію і, навіть не вживши доречного у таких випадках «dear friends», відразу взяла найголовнішого з биків за… ні, не за роги: — Мене запрошено сюди, до Венеції, щоби почути мою думку про предмети, настіль­ ки широко і часто обговорю­ вані в новітніх суспільствах від Маркса і Фройда до Мар- кузе й Фелліні, наскільки ще й дотепер у чомусь неясні і — вживу нетолероване мною слово — таємничі: про секс і про його чоловічий орган, як і про визволення жіночих структур із-під його, як поба­ чимо, нічим не вмотивова­ ного пригнічення. Я свідома того, що багатьом із вас може категорично не сподо­ батися те, про що я далі гово­ ритиму.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”