1. (у техніці) Призначений для екстрагування, тобто вилучення однієї речовини з іншої за допомогою розчинника.
2. (у гірничій справі) Пов’язаний з екстракцією (видобуванням) корисних копалин з надр.
-
визнаття
1. Дія за значенням дієслова «визнати»; офіційне або публічне підтвердження існування, законності, правомірності або цінності когось або чогось.
2. (У міжнародному праві) Односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або територіальних змін) із випливаючими з цього юридичними наслідками.
3. (У філософії, соціології) Концепція, що стосується процесу, в якому людина або група отримує від інших підтвердження своєї ідентичності, статусу, заслуг або прав, що є важливим для формування самосвідомості та соціальної інтеграції.
-
визнання
1. Дія за значенням дієслова “визнавати”: офіційне підтвердження законності, правомірності або існування чого-небудь, надання офіційного статусу.
2. Позитивна оцінка, схвалення чи високе ставлення до когось або чогось з боку суспільства, групи людей або авторитетних осіб; загальновідома слава, популярність.
3. Усвідомлення та констатація певних фактів, обставин, якостей або почуттів; усвідомлення і прийняття чогось як істини.
4. У міжнародному праві: односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або територіальних змін).
5. У юридичному контексті: свідчення, дане обвинуваченим, підозрюваним або стороною у справі, яке підтверджує певні факти, що мають значення для розгляду справи.
-
екстрагованість
1. (хім.) Властивість речовини розчинятися в певному розчиннику та переходити у витяг (екстракт) під час екстрагування.
2. (перен., спец.) Ступінь вилучення, виділення будь-якого компонента, сутності чи якості з чогось складного; відособленість.
-
гамритися
1. (розм.) Сваритися, сперечатися, обмінюватись гнівними, різкими словами; гризтися.
2. (перен., розм.) Про предмети: видавати різкий, неприємний звук від тертя або удару один об один; гуркотіти, брязкати.
-
визнака
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, заст.) Те саме, що ознака, відмітна риса, прикмета чогось.
-
визнавець
1. Той, хто визнає, визнав когось або щось; прихильник, послідовник певної ідеї, вчення, теорії, релігії тощо.
2. У спеціальному значенні: представник релігійної течії, що визнає лише Святе Письмо (Біблію) як єдине джерело віри та заперечує церковне передання (традицію); протестант.
-
екстрагований
1. (хім.) Про речовину, що отримана шляхом екстрагування — вилучення з суміші за допомогою розчинника, що вибірково розчиняє цей компонент.
2. (перен., книжн.) Виділений, виокремлений, отриманий внаслідок аналізу чи абстрагування від чогось іншого.
-
визнавання
1. Дія за значенням дієслова “визнавати”; офіційне або публічне підтвердження існування, законності, правомірності чи істинності чогось, визнання.
2. У міжнародному праві: односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або кордонів) і висловлює намір вважати це юридично обов’язковим у взаєминах.
3. У філософії та психології: акт усвідомлення та прийняття до уваги якоїсь істини, факту, явища або власного стану.
-
гамрити
1. (діал.) Бурчати, воркотіти, говорити невиразно або недоброзичливо, виражаючи незадоволення.
2. (перен., діал.) Про глухий, невиразний звук, що нагадує бурчання (наприклад, про роботу двигуна, шум води).