визнання

[ʋɪznɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Дія за значенням дієслова “визнавати”: офіційне підтвердження законності, правомірності або існування чого-небудь, надання офіційного статусу.

  2. (Соціологія) –

    Позитивна оцінка, схвалення чи високе ставлення до когось або чогось з боку суспільства, групи людей або авторитетних осіб; загальновідома слава, популярність.

  3. (Психологія) –

    Усвідомлення та констатація певних фактів, обставин, якостей або почуттів; усвідомлення і прийняття чогось як істини.

  4. (Юриспруденція) –

    У міжнародному праві: односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або територіальних змін).

  5. (Юриспруденція) –

    У юридичному контексті: свідчення, дане обвинуваченим, підозрюваним або стороною у справі, яке підтверджує певні факти, що мають значення для розгляду справи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. визнання, р. визнання, д. визнанню, з. визнання, о. визнанням, м. визнанні, к. визнання

Більше записів