Гаптоглобінемія — це стан підвищеної концентрації гаптоглобіну в крові, що може бути пов’язаний із запальними процесами, пухлинними захворюваннями або системними захворюваннями сполучної тканини.
-
випалення
1. Дія за значенням дієслова “випалити” — навмисне знищення чогось вогнем, підпал.
2. Технологічний процес обробки високою температурою (випалювання) для надання матеріалу необхідних властивостей, наприклад, випалення кераміки, вапна або руди.
3. Медичний або косметичний термін для позначення руйнування тканин (наприклад, бородавок, пухлин) за допомогою високої температури, електричного струму, лазера тощо; каутеризація.
4. Переносно — сильне нервове або емоційне виснаження, стан крайньої втоми від тривалого стресу або надмірного навантаження; професійне вигоряння.
-
елагазовий
1. Стосовний до Елагазу (рідкісний газ, що використовується в медицині та техніці), властивий йому.
2. Стосовний до компанії «Елагаз» (український виробник та постачальник технічних газів), властивий їй.
-
випал
1. Дія за значенням дієслова випалити; результат такої дії — обпалювання, обгоряння поверхні чогось від вогню або сильної спеки.
2. Спеціальна термічна обробка (нагрівання та подальше охолодження) керамічних виробів, металевих заготовок тощо для надання їм необхідних властивостей; випалювання.
3. Рідкісне, пошкоджене або зіпсоване місце на тканині, шкірі, дереві тощо, що утворилося внаслідок обпалення або дії хімічних реагентів.
4. Застаріле: вистріл, постріл з вогнепальної зброї.
-
гаптоглобін
Гаптоглобін — білок сироватки крові, що зв’язує вільний гемоглобін, який вивільнився з еритроцитів, утримуючи залізо в організмі та запобігаючи ушкодженню нирок.
Гаптоглобін — генетично детермінований поліморфний білок, різні форми (фенотипи) якого використовуються в популяційно-генетичних та судово-медичних дослідженнях.
-
випадіння
1. (у геології) Тектонічне опускання, прогинання ділянки земної кори між розломами, що утворює витягнуту западину.
2. (у медицині, стоматології) Втрата, втрачення зуба або органу (наприклад, волосся) внаслідок патологічного процесу або травми.
3. (у техніці, металургії) Виділення, осадження частинок (наприклад, вуглецю, домішок) з розчину, розплаву або твердого розчину під час кристалізації або термічної обробки.
4. (переносно, рідко) Випадкова, несподівана подія або обставина; те саме, що випадок.
-
випадок
1. Обставина, подія, яка відбувається без попереднього наміру, плану або закономірності; випадковість, пригода.
2. Конкретний факт, епізод, приклад із життя або практики, що ілюструє щось.
3. У мовознавстві: граматична категорія іменника, займенника, прикметника та числівника, що виражає їхній синтаксичні зв’язки з іншими словами в реченні (наприклад, називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний).
4. У математиці та логіці: окремий випадок як частина або різновид загального правила, теореми, закону.
5. У медицині: окреме захворювання або його прояв у конкретного пацієнта; також факт захворювання, що реєструється.
6. Застаріле: небезпека, ризик, можливість неприємної події.
-
екістика
Наука про розселення людей, що вивчає взаємозв’язок між людськими поселеннями (від окремого житла до міста й агломерації) та їхнім природним, технологічним і соціокультурним середовищем; теорія людських поселень.
-
гаптований
Прикметник від дієслова “гаптувати”, що означає прикрашений гаптуванням — ручною вишивкою, зазвичай з використанням різнокольорових ниток, бісеру, пайеток або інших матеріалів.
Уживається також у значенні: майстерно та багато оздоблений, розшитий складним орнаментом, часто як характеристика традиційного українського одягу (наприклад, гаптована сорочка, гаптований рушник).
-
випадком
1. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: обставина, яка відбувається без попереднього наміру, неочікувана подія, збіг обставин; пригода, прикрість.
2. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: окремий факт, приклад, який можна проаналізувати або використати для ілюстрації; прояв чогось.
3. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: захворювання, хвороба (переважно в практиці лікаря); також клінічна форма хвороби.
4. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: граматична категорія, що виражає синтаксичні відношення іменника до інших слів у реченні.