випадком

1. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: обставина, яка відбувається без попереднього наміру, неочікувана подія, збіг обставин; пригода, прикрість.

2. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: окремий факт, приклад, який можна проаналізувати або використати для ілюстрації; прояв чогось.

3. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: захворювання, хвороба (переважно в практиці лікаря); також клінічна форма хвороби.

4. Творений відмінок однини іменника “випадок” у значенні: граматична категорія, що виражає синтаксичні відношення іменника до інших слів у реченні.

Приклади вживання

Приклад 1:
Познайомилися вони випадком, перебуваючи в однім і тім самім швейцарськім готелі, і заприязнилися тоді з молодим ученим дуже сильно; а він ставився до них трохи чи не так, як оце тепер ставився до Шмідтів, себто з повним обожанням. Вже й скількись год минуло з того часу, і багато позабувалося, а вони не переставали вряди-годи листуватися з професором.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Кільця Ньютона Окремим випадком смуг однакової товщини є кільця Ньютона, що виникають у пові тряному шарі між плоскоопуклою лінзою з великим радіусом кривини R і плоскою скляною пластиною, які дотик а- ються в точці M (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
В раб‑ствi народ вироджується, кажу ще раз, прожовую цю думку до повної втрати смаку, щоб тiльки перестала нити, як негода, як щомiсячний бiль пустого лона, — виживання, скоро пiдмiняє собою життя, обертається виродженням, авжеж, браття‑євреї, милi мої ашкеназi (в разi хто з вас випадком затесався серед публiки), — це й до вас п’ється: можете собi скiльки хочте згорда пирхати на сабрiв — тупицi, мовляв, рогулi, чи як вони там у вас значаться, — а менi назавжди вбився в пам’ятку заздрий, знизу вгору, погляд колеги‑киянина, невеличкого, юрливого полукровки з жiночно вузенькими, високо пiдiбганими плiчками, що невловно накидали йому профiльну поставу горбаня, — ми вешталися з ним по Єрусалиму, переходили попри стонадцятий на дню патруль, i бiдака — не стримався, заламався: шiстдесятирiчний, ще брежнєвського розливу, професор, хлопчисько, що жадiбно витрiщається крiзь дiрку в парканi на вiйськовий парад, став горбатим слупиком, i вихопилося вслiд патрулевi — глибше власних полукровочних комплексiв укрите, аж присьорбнув слиною: “Якi вони… красивi!” — а вояки там i правда як на пiдбiр — мiфологiчнi велетнi, помилково вбра‑нi в плямистий однострiй з автоматами через плече, розложистi гiрськi плато спин, рухомi стовбури стегон, мiцнi, з синюватим, проти оливкової засмаги, вiдливом, зуби, мов сама земля ожила й заходила в рiст, ах якi мужики, бенкет для зору!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |