Словник Української Мови
1. Примусове переміщення особи або групи осіб за межі певної території (держави, регіону, населеного пункту) як форма адміністративного чи кримінального покарання, політичних репресій або інших санкцій.
2. Дія за значенням дієслова «вислати»; надсилання, відправлення когось або чогось у певне місце.
1. Прізвище українського козацько-селянського ватажка, одного з керівників повстання на Правобережній Україні 1734-1750 років, спрямованого проти польської шляхти — Семена Гаркуші (близько 1700 — після 1754).
2. Загальна назва учасників народного повстання під проводом Семена Гаркуші, які діяли на Київщині та Брацлавщині.
3. Переносно — про людину бунтарського, незламного духу, борця за волю та соціальну справедливість (за зразком особистості Семена Гаркуші).
1. Особа, яку примусово відправлено за межі рідної країни, місця проживання або громади як покарання або з політичних мотивів; заслана людина.
2. У конкретно-історичному контексті — представник української інтелігенції, діяч культури, науки чи політики, який був репресований та депортований радянською владою (переважно у 1920-1930-х роках) до віддалених регіонів СРСР.
3. Загальніше — той, хто перебуває на засланні, у вигнанні, часто через переслідування влади або несприятливі обставини.
Електровалентність — це здатність атома хімічного елемента приєднувати або віддавати електрони під час утворення хімічного зв’язку, що визначається кількістю електронів, якими атом обмінюється з іншими атомами.
Електровалентність — це числова характеристика атома, що показує, скільки електронів він може віддати, прийняти або обігнути спільно для досягнення стійкої електронної конфігурації, зокрема в іонних сполуках.
1. (у християнстві) церковне свято на честь Пресвятої Богородиці, що відзначається 26 грудня (8 січня за новим стилем) та присвячене прославленню (виславлянню) Діви Марії після народження нею Ісуса Христа; Собор Пресвятої Богородиці.
2. (заст., рідк.) дія за значенням «виславляти»; прославлення, оспівування, вихваляння когось або чогось.
1. Рідкісне прізвище українського походження.
2. (діал.) Той, хто гаркає, говорить різким, хрипким голосом; буркотун.
3. (зоол., діал.) Назва деяких птахів, які видають характерні хрипкі або різкі звуки, зокрема галки або клушиці.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, діал.) Те саме, що “вискочка” — людина, яка нахабно втручається в щось, прагне виставити себе напоказ, випереджаючи інших.
1. (у хімії) Пов’язаний з електровалентністю; такий, що утворюється внаслідок повного переходу електронів від одного атома до іншого з утворенням позитивно та негативно заряджених іонів (катіонів та аніонів); іонний.
1. (про тварин, переважно про собак) Воркотіти, гарчати, ричати, виявляючи незадоволення або загрозу.
2. (переносно, про людину) Говорити сердито, з досадою або невдоволенням; бурчати, ворчати.
Вискік — власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківської міської громади Білоцерківського району Київської області.