1. Дія за значенням дієслова “вислухувати” — уважне, терпляче сприйняття того, що хтось говорить, з метою з’ясування суті справи, отримання інформації або надання можливості виговоритися.

2. Процес або процедура офіційного розгляду справи, скарги, пропозиції тощо уповноваженою особою або органом шляхом заслуховування усних пояснень, свідчень, доповідей.

3. У медицині — метод обстеження пацієнта, при якому лікар за допомогою стетоскопа або без нього сприймає звуки, що виникають у тілі (наприклад, у легенях, серці, кишечнику), для діагностики.

1. Дія за значенням дієслова “вислухати” — уважне, ретельне сприйняття чогось на слух, часто з метою отримання інформації, розгляду справи або висловлення ставлення.

2. (у медицині) Метод обстеження пацієнта, при якому лікар за допомогою стетоскопа або фонендоскопа сприймає звуки, що виникають у тілі (наприклад, в легенях, серці, кишечнику), для діагностики.

3. (у праві) Офіційна процедура розгляду справи, заяви, скарги або заслуховування свідків, експертів, сторін компетентним органом (судом, комісією тощо).

1. Дія за значенням дієслова “вислужувати” — отримання чогось (посади, нагороди, поваги) через тривалу службу або виконання обов’язків протягом певного часу.

2. (заст.) Процес відбування, відбуття строку служби (переважно військової).

3. (перен., зневажл.) Дії, спрямовані на заслужити чиюсь прихильність або вигоду через підлабузництво, надмірну слухняність або угоджування.

Вислуженина — те, що отримано за вислугу років, довголітню працю на певній посаді або в установі (наприклад, спеціальна пенсія, нагорода, відзнака).

Вислуженина — застаріле слово для позначення платні, винагороди за службу або виконану роботу.

1. Період роботи або служби, що дає право на певні пільги, надбавку до пенсії, довічну щорічну винагороду або інші види матеріального заохочення.

2. Власне винагорода (грошова або у натуральній формі), що нараховується за такий період роботи або служби.

3. (застаріле) Послуга, користь, яку надано комусь; дія за значенням «вислуговувати».

1. Рослина, у якої плоди розвиваються не в зав’язях, а на кінцях пагонів або гілок, наприклад, деякі види перцю чи пасльонових.

2. У ботаніці — тип плодоношення, коли плоди утворюються на верхівках пагонів, а не в пазухах листків.