Словник Української Мови
Буква
1. Примусове переміщення особи або групи осіб за межі певної території (держави, регіону, населеного пункту) як форма адміністративного чи кримінального покарання, політичних репресій або інших санкцій.
2. Дія за значенням дієслова «вислати»; надсилання, відправлення когось або чогось у певне місце.
Приклад 1:
Усі вони, представники української інтелігенції, закінчували однаково: раптовим зривом, падінням у безодню, вибухом катастрофи, обертанням у відчай, безнадійність, голод, вислання, смерть». Як бачимо, Драй-Хмара проходив по багатьох «статтях обвинувачення».
— Самчук Улас, “Марія”