висланець

[ʋɪslɑnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Особа, яку примусово відправлено за межі рідної країни, місця проживання або громади як покарання або з політичних мотивів; заслана людина.

  2. (Історія) –

    У конкретно-історичному контексті — представник української інтелігенції, діяч культури, науки чи політики, який був репресований та депортований радянською владою (переважно у 1920-1930-х роках) до віддалених регіонів СРСР.

  3. (Історія) –

    Загальніше — той, хто перебуває на засланні, у вигнанні, часто через переслідування влади або несприятливі обставини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. висланець, р. висланця, д. висланцеві, з. висланця, о. висланцем, м. висланцеві, к. висланцю

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів