Словник Української Мови
Буква
1. (у християнстві) церковне свято на честь Пресвятої Богородиці, що відзначається 26 грудня (8 січня за новим стилем) та присвячене прославленню (виславлянню) Діви Марії після народження нею Ісуса Христа; Собор Пресвятої Богородиці.
2. (заст., рідк.) дія за значенням «виславляти»; прославлення, оспівування, вихваляння когось або чогось.
Приклад 1:
І не думав пориватися до більшовицького виславляння… Тож намагаюсь проникнути у внутрішній світ українця — україніста Драй-Хмари: ученого-лінгвіста за фахом, поета за покликанням, люблячого батька і чоловіка в особистому житті — гуманіста за світосприйняттям, близького мені за світовідчуттям. До того ж намагаюсь поглянути на його життя і творчість крізь збільшуване скло, детально розглядаючи ті або інші його вчинки в житті й особливості його світобачення у творчості.
— Самчук Улас, “Марія”