Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “віл” — молодий віл або віл невеликого розміру.
2. Назва народної гри, в якій учасники, зігнувшись, стають один за одним, утворюючи “живий міст”, а інші перестрибують через них.
3. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися стосовно людини міцної, кремезної статури.
1. (геол.) Різновид глинистої гірської породи, що використовується для виготовлення вогнетривких матеріалів; вогнетривка глина.
2. (заст.) Місцевість, де добувають таку глину; глиняний кар’єр.
1. Застаріла назва пастуха, який пасе волів або за ними доглядає.
2. Рідкісна назва для приміщення (хліва, стайні), де утримують волів.
3. Власна назва деяких географічних об’єктів (наприклад, урочищ, ярів, гір) в Україні, пов’язаних із випасом або водопоєм волів.
Електросолемір — прилад для вимірювання концентрації солей (зазвичай у воді) за допомогою електричних методів, що ґрунтуються на залежності електропровідності розчину від кількості розчинених іонів.
Гевади — прислівник, що вживається для вираження сильного здивування, подиву або захоплення чимось; відповідає за значенням вигукам «от тобі й на!», «от це так!», «ось це да!».
1. М’ясо вола, яловичина.
2. Застаріла назва худоби великої рогатої худоби, биків і корів.
Електросокира — це власна назва (бренд) ручного електричного інструмента, призначеного для рубання деревини, який за принципом дії та конструкцією є електричним аналогом традиційної ручної сокири.
Електросокира — це побутова назва або жаргонізм для електричної сокири — портативного інструмента з електричним приводом, лезом подібним до сокири та довгим держаком, що використовується для розколювання колод та інших робіт із деревиною.
1. Велика рогата худоба, що використовується як робоча сила; віл, бик.
2. Рослина з родини айстрових (Asteraceae) з жовтими квітками, поширена на луках і степових схилах; також відома як пижмо звичайне (Tanacetum vulgare).
3. Застаріла назва сузір’я Візничого (Auriga).
4. Народна назва гриба, відомого як бичаче око або свинуха товста (Paxillus involutus).
1. Історична назва села в Україні, що нині входить до складу села Дубівці Тернопільського району Тернопільської області.
2. Місцева назва (топонім) для окремої частини або колишнього поселення на території сучасних Дубівців, пов’язана з історичними володіннями або родом Волованів.
1. У мовленні та текстах, пов’язаних з творчістю українського письменника та художника Тараса Шевченка, — вигук, що виражає сильне емоційне збудження, глибоке зітхання, стогін, біль а розпач; уживається як окрема репліка або частина діалогу для передачі драматизму ситуації.
2. У художній літературі та фольклорі — вигук, що імітує різкі звуки, зокрема гавкіт собаки, крик птаха (ворони, гави) або виражає раптовий біль, здивування, переляк.