гев

Значення

1. (Література) –

   У мовленні та текстах, пов’язаних з творчістю українського письменника та художника Тараса Шевченка, — вигук, що виражає сильне емоційне збудження, глибоке зітхання, стогін, біль а розпач; уживається як окрема репліка або частина діалогу для передачі драматизму ситуації.

2. (Лінгвістика) –

   У художній літературі та фольклорі — вигук, що імітує різкі звуки, зокрема гавкіт собаки, крик птаха (ворони, гави) або виражає раптовий біль, здивування, переляк.

Правопис та відмінювання