Словник Української Мови
1. Жінка або дівчина, яка народилася або живе на Волині — історико-географічній області на північному заході України.
2. Народна пісня, музичний твір або танець, що походить з Волині або виконаний у характерному для цього регіону стилі.
3. Назва сорту або виду сільськогосподарських культур (наприклад, картоплі, пшениці), виведених або поширених на Волині.
1. (фіз.) Створений за допомогою електроскопа або пов’язаний з ним, що стосується електроскопа.
2. (мед., заст.) Створений за допомогою електроскопії (методу вислуховування серцебиття плода за допомогою електричного приладу) або пов’язаний з нею.
1. Мешканець або уродженець Волині — історико-географічної області на північному заході України.
2. Представник східнослов’янського племені волинян (дулібів), що мешкав на цій території в період раннього середньовіччя та входив до складу Київської Русі.
1. Стародавня релігія євреїв, що передувала юдаїзму; сукупність релігійних вірувань та обрядів стародавніх євреїв за часів патріархів і до вавилонського полону.
2. Застаріла або книжна назва юдаїзму як монотеїстичної релігії, заснованої на Старому Завіті та Талмуді.
3. Перен., заст. Характерна поведінка, спосіб мислення або світогляд, властиві євреям; іноді вживається з негативним відтінком.
1. Етнографічна група українців, корінне населення Волині, що характеризується певними особливостями говірки, побуту та матеріальної культури.
2. Назва одного з племен, що входило до складу східних слов’ян і проживало на території сучасної Волині в період формування давньоруської держави.
1. Застаріла назва єврея, що вживалася в українській мові переважно до початку XX століття; походить від латинського «hebraeus» через посередництво інших мов (наприклад, давньоруське «єврєинъ», польське «hebrajczyk»).
2. Уживається як синонім до слів «ізраїльтянин» або «юдей» у контексті біблійної та історичної тематики для позначення представника стародавнього єврейського народу.
1. Мінерал класу оксидів та гідроксидів, водний оксид заліза, що утворює сферичні або ниркоподібні агрегати з концентрично-шаруватою будовою; різновид гетиту, названий на честь Волині, де був вперше знайдений.
2. (у розмовному вживанні) Загальна назва для різних мінералів (переважно оксидів кремнію та заліза), що утворюють жеоди або конкреції з кристалічним ядром, які добувають на території Волині та цінують як декоративний та колекційний камінь.
1. Стосовний до електроскопа, властивий електроскопу, призначений для електроскопа.
2. Такий, що використовує електроскоп або заснований на його принципі дії (про метод, спосіб дослідження тощо).
1. Народний духовий музичний інструмент з кількох трубок, вставлених у міх, що надувається через спеціальну трубку; міхівка.
2. Рідка страва з картоплі, яка нагадує рідку кашу або пюре; поширена переважно на Поліссі.
3. Розм. про щось довге, нудне та одноманітне (наприклад, мову, розповідь).
1. Уроженець або житель Волині — історико-географічного регіону на північному заході України.
2. Представник місцевої породи великої рогатої худоби, що виведена на Волині, відома своєю витривалістю та пристосованістю до місцевих умов.
3. Назва сорту або гібриду сільськогосподарської рослини (наприклад, картоплі, жита), виведеного або поширеного на Волині.