Древослів

Словник Української Мови

гевалка

[ɦɛʋɑlkɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Геологія) –

    (геол.) Різновид глинистої гірської породи, що використовується для виготовлення вогнетривких матеріалів; вогнетривка глина.

  2. (Геологія) –

    (заст.) Місцевість, де добувають таку глину; глиняний кар’єр.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гевалка, р. гевалки, д. гевалці, з. гевалку, о. гевалкою, м. гевалці, к. гевалко

Більше записів