Словник Української Мови
1. Період у давній історії Східного Середземномор’я та Передньої Азії (з кінця IV ст. до н. е. до кінця I ст. до н. е.), що настав після завоювань Олександра Македонського та характеризувався поширенням грецької культури та синтезом її з місцевими східними культурами.
2. Елемент грецької мови, запозичений іншою мовою, або явище, властиве грецькій мові, що відтворюється в іншій мові.
3. Відданість давньогрецькій культурі, прихильність до неї, наслідування її зразкам.
Всипище — власна назва села в Україні, розташованого в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.
1. Ідеологія, соціальна концепція або практика, що визнає існування в суспільстві еліти — обмеженої групи осіб, яка завдяки особливим якостям, знанням, статусу чи багатству має вирішальний вплив на суспільне життя, управління та культуру і вважає себе (або вважається) вищою за інші верстви населення.
2. Поведінка, світогляд ато ставлення, що характеризуються відокремленістю, зневагою до масовості, прагненням належати до вищого, привілейованого кола та підкресленням власної винятковості.
1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.
2. (У спеціальній термінології, рідко) дія за значенням дієслова «всипати»; сипіння чогось у середину чогось, засипання.
Всиновляння — дійсний іменник середнього роду, що означає процес або юридичний акт прийняття чужої дитини в сім’ю на правах рідної, надання їй правового статусу сина або доньки; синонім до слів “адопція”, “усиновлення”.
1. Стосується до Стародавньої Греції, пов’язаний з нею; грецький (у значенні, близькому до “елінський”).
2. Характерний для культури, мистецтва, історії або мови стародавніх греків.
1. Найкращі представники якоїсь соціальної групи, суспільства, професії тощо, що виділяються своїми здібностями, знаннями, високими якостями або досягненнями.
2. Привілейована верхівка правлячих класів, що займає панівне становище в суспільному, політичному або економічному житті.
3. Відбірні, найцінніші насіння, рослини або тварини, що використовуються для подальшого відтворення або розведення (у біології, сільському господарстві).
4. Найкращі, найвищі за якістю зразки чогось, вершина чогось (переносно).
Всиновлення — це юридичний акт, внаслідок якого між всиновлювачем та всиновленим встановлюються правові відносини, аналогічні до батьківських, з усіма випливаючими з цього правами та обов’язками.
Всиновлення — це процес або дія за значенням дієслова “всиновити”; прийняття дитини в сім’ю на правах рідної.
1. (у давньогрецькій міфології) син Девкаліона та Піри, прабатько всіх греків, епонім грецького народу (гелленів).
2. (істор.) Представник давньогрецького народу, греків (гелленів) у широкому розумінні, особливо в епоху еллінізму.
Жінка, яка всиновлює дитину або приймає її на виховання, набуваючи щодо неї прав і обов’язків батька.