Древослів

Словник Української Мови

еліта

Буква

1. Найкращі представники якоїсь соціальної групи, суспільства, професії тощо, що виділяються своїми здібностями, знаннями, високими якостями або досягненнями.

2. Привілейована верхівка правлячих класів, що займає панівне становище в суспільному, політичному або економічному житті.

3. Відбірні, найцінніші насіння, рослини або тварини, що використовуються для подальшого відтворення або розведення (у біології, сільському господарстві).

4. Найкращі, найвищі за якістю зразки чогось, вершина чогось (переносно).

Приклади вживання

Приклад 1:
Соціальна еліта в цих державах складалася з двох прошарків — родової аристократії та службової знаті, які гостро конкурували між собою за місце під сонцем. Однак із часом аристократична верхівка злилася з державним апаратом, відмовилася від ведення латифундистських господарств, які завдавали багато клопоту, але приносили мало прибутків, і вдалася до обкладання населення податками й поборами на свою користь.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів