Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова «втілити»; надання чіткої, конкретної форми ідеї, задуму, почуттям; реалізація, матеріалізація чогось абстрактного.
2. Втілена істота, образ, який уособлює, персоніфікує якусь ідею, якість або поняття (наприклад, втілення доброти).
3. У релігії та міфології: воплощення божества або духу в земній, матеріальній формі (наприклад, втілення Бога в людину).
4. У мистецтві (особливо в акторській грі): творче відтворення, повне перевтілення актора в художній образ.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (діал.) Множина від слова “втіка” — застаріла або діалектна назва для втікачів, тих, хто тікає.
1. (геометрія) Який має форму гелікоїда — поверхні, що утворюється обертанням прямої навколо осі з одночасним її поступовим переміщенням уздовж цієї осі, подібно до гвинтової лінії.
2. (техніка, біологія) Гвинтоподібний, спіральний; такий, що за формою або принципом руху нагадує гвинт або спіраль.
Процес формування та розвитку зародка (ембріона) багатоклітинного організму від моменту запліднення яйцеклітини до народження або виходу з яйця.
Втікачів — родовий відмінок множини від іменника “втікачі”, що означає осіб, які втекли або тікають відкудись (часто від небезпеки, переслідування, ув’язнення тощо).
1. Жінка або дівчина, яка втікає, рятується втечею від когось або чогось, уникаючи небезпеки, переслідування, ув’язнення тощо.
2. Розм. Про тварину (переважно свійську), яка має звичку втікати, тікати з місця утримання.
3. Перен., розм. Про щось дуже швидке, що миттєво зникає або проходить (наприклад, про час).
1. Внутрішня клітинна маса бластоцисти ссавців, з якої розвивається власне зародок (ембріон) та деякі позазародкові структури.
2. Утвір у зародковому мішку покритонасінних рослин, що складається з яйцеклітини та синергід і є попередником зародка.
1. Той, хто втік або намагається втекти з місця ув’язнення, примусового утримання або небезпеки.
2. Той, хто ухиляється від виконання обов’язків, служби (наприклад, військової) або від правосуддя шляхом втечі.
3. (У переносному значенні) Той, хто прагне уникнути чогось, відмовитися від чогось, зникнути (наприклад, від реальності, відповідальності).
1. (геометрія) Який має форму гелікоїда — поверхні, утвореної обертанням прямої навколо осі з одночасним її поступовим переміщенням уздовж цієї осі, завдяки чому кожна точка прямої описує гвинтову лінію.
2. (техніка) Пов’язаний із гвинтовою (спіральною) поверхнею або конструкцією, що нагадує гвинтову лінію або гелікоїд.
1. Дія за значенням дієслова “втікати”; набуття свободи шляхом таємного або поспішного залишення місця ув’язнення, полону або небезпечної ситуації.
2. Ухилення від чого-небудь (наприклад, від відповідальності, небезпеки, переслідування); спроба уникнути чогось.
3. (у переносному значенні) Швидке і непомітне зникнення, миттєвий відхід (наприклад, про час, можливість).