Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «втілити»; надання чіткої, конкретної форми ідеї, задуму, почуттям; реалізація, матеріалізація чогось абстрактного.
2. Втілена істота, образ, який уособлює, персоніфікує якусь ідею, якість або поняття (наприклад, втілення доброти).
3. У релігії та міфології: воплощення божества або духу в земній, матеріальній формі (наприклад, втілення Бога в людину).
4. У мистецтві (особливо в акторській грі): творче відтворення, повне перевтілення актора в художній образ.
Приклад 1:
Воно, те розуміння, й лишилося в мені, і природно трансформувалося у процесі дозрівання та прозрівання, коли жорстко відкрилася правда історії, реальні парадокси і гримаси втілення «книжних» ідеалів, і набуло якісно інших характеристик. Однак ті моральні константи десь на споді, у підґрунті — лишилися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Но, з другої сторони, бруклінський варі ант — це саме поетічне втілення ідеї Альохіна, яка посилає в задній проход консервативні уявлення про дибютну стратегію. Гамбіт Блекмара-Дімера I.d2-d4 d7-d5 2. е2-е4 d5xe4 3. f2-f3 На перший погляд, шо тут странного і удівітільного?
— Невідомий автор
Приклад 3:
Поет-романтик, переконаний пацифіст, юний фараон не завжди узгоджував свої благородні наміри з можливостями їх втілення в життя, йому бракувало тверезого розрахунку, того політичного чуття, без якого реформатор неминуче стає прожектером. Аменхотеп IV вирішив ощасливити свій народ радикальною ломкою ідеології.
— Невідомий автор