втікач

1. Той, хто втік або намагається втекти з місця ув’язнення, примусового утримання або небезпеки.

2. Той, хто ухиляється від виконання обов’язків, служби (наприклад, військової) або від правосуддя шляхом втечі.

3. (У переносному значенні) Той, хто прагне уникнути чогось, відмовитися від чогось, зникнути (наприклад, від реальності, відповідальності).

Приклади вживання

Приклад 1:
Голяк, втікач, приплентач, ланець!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |